«…Харків, мені здається, найпозитивніше прифронтове місто…» Володимир DANTES виступив у рідному місті
«Слухайте, я неймовірно радий, що я нарешті приїхав сюди не просто взяти програму - я приїхав до друзів з концертом. Для мене це було неймовірно важливо, і я дякую вам за те, що ви прийшли. Я й досі не розумію, чому офіційного дозволу не надають виступати в Харкові. Це на наш страх і ризик те, що ми тут робимо. Багато є прифронтових міст, в яких можна виступати офіційно. «Харків, мені здається, найпозитивніше прифронтове місто», - із такими словами концерт в Харкові розпочато. Далі - спогади про дитинство, роздуми та згадка про найбільш атмосферні місця.
«… Харківʼяни повинні вибирати харківʼян…»
«Зараз справжня погода Харкова, в якій я виріс. Я розумію чому тут зʼявлялись перші емо, готи. Треба розфарбувати це місто, воно сіре, і цим воно прекрасне, бо в сірості можна знайти будь-яку фарбу, яку хочемо. Харків, дякую вам велике! Коли ми приїжджали сюди, був вересень чи кінець серпня, була найбільша повітряна тривога за всю повномасштабну війну. Ми заїхали в Харків і почалась повітряна тривога, ми виїхали - і вона закінчилася. Але з нами приїжджала моя Даша, і вона теж з Харкова. І є така штука: харківʼяни повинні вибирати харківʼян. Знаєте, паралельно там щось вибухає, але в парку Шевченка просто саджають квіти - це класно, і я в шоці!
Я не бачив цей Харків, я не гуляв так, він перебудований, як знаєте, Нью-Йорк. І коли прилетіла ракета в площу, я був за кермом, і в мене текли сльози. Я перший раз за останні десять років ридав. Не плакав, а ридав! Бо тут прямо в цій будівлі я ходив в хлопчачий хор при оперному театрі, ми виступали в хорах балетах, паралельно був Палац піонерів, і я в нього кожен день ходив. Моя мрія була виступити на площі Свободи, і я там виступив, а потім туди - в моє дитинство - прилітає ракета, розбиває те, що на фотографіях збережено, а я, як і більшість з вас, виріс в іншій історії. Я не зростав в історії, яку я зараз вивчаю. В моїй школі в табелі 11-го класу було написано: українська мова, українська література, рідна мова, зарубіжна література. Тобто рідну мову вважали російською. Я виріс в іншій історії, в такій, де по сусідству 40 хвилин - і ти в Бєлгороді. І нам навʼязували, що це братський народ. І першого березня я вирішив, що ми зовсім не друзі, ми зовсім не схожі, ми не брати, ми, на жаль, сусіди, але спільного з тими, хто є по той бік, я точно не хочу мати нічого спільного».
На концерті наживо пролунали улюблені треки, зокрема і ті, що були написані у Харкові: «Чуєш», «Кити», «Оля» та, звичайно, нові треки: «Дура», «Ти - мій звір», «Губи у губах». Також можна було почути й нові пісні, такі як «Руда вода».
«Дуже чекали на виступ у Харкові! Виросли на цих піснях. Така ностальгія... Дякуємо!»